2017 XI 02 25. раз не лем поетичні
Кус по 18.00 Андрий Копча, ведучий Стоварышыня Лемків, спілорґанізатора Лем-ківкой Творчой Осени привитал гости і участників, м.ін. віцестаросту ґорлицкого, Єжого Налепку. Вспомнул тіж про єй історию. Перша мала місце в Музею Лемківской Культуры в Зындранові, а єй помислодавцьом был Володислав Грабан. Товды называла ся Лемківска Поетыцка Осін і была річным підсумуваньом поетыцкого доробку творців. Потім змінила ся єй назва разом з презентацийом форм штукы. Окрем літературы презентувано музыку і малярство. Зачато тіж запрашати русиньскых творців зо Словациі, Украіны, Мадяр і Сербіі.
Хоц Осени орґанізувано і по селах, то найвеце провело ся в Ґорлицях. – Барз прошу ґаздів о забраня голосу – звернул ся до Олены Дуць-Файфер і Петра Мурянкы – присутніх од початку, на вшыткых, двадцет пятьох стрічах лемківскых творців.
Олена Дуць-Файфер своє выступіня зачала яко выкладовец, оповідаючы о річницях, якым тогорічня осін была посвячена. Столітю ліквідациі лаґру в Талергофі і сімдесятій річници Акциі Вісла. – Наша достоменніст того потрібує – повідала про перший європскій концентрацийний лаґєр, про просвідчыня, што там была в роках 1914-1917 вязнена ціла лемківска інтеліґенция. Професор Дуць-Файфер приближыла тіж другу важну для Лемків дату – 1947.
– Дата, коли престала істнувати Лемковина яко територия, однісні єй просторовин, єй вартости. То был конец Лемковины вкоріненой в землю. Наступил дригій етап депортациі (перший – на Украіну) на понімецкы землі. Верш Володислава Грабана «Міста близнячы» лучыт тоты дві даты:
Од днес на все
ся лишат міста близнячы
Явожно – Талергоф
Єдно слово для Лемка
загибель
На пляцы видно лаґєр
памятний Талергоф
Світ з далека
Вікно з кратом
В задрітуваным світі
Маґічны чысла сім,
сімнадцетый
сорок семый
як острый топір
розотнут
выпалены недры часу

ПРЕЗ ТАЛЕРГОФ
ПРЕВЫНУЛО СЯ

шіст тісячы вязнів, з того два тісячы то Лемкы. Найбарже значучым памятником, документом з тамтого часу єст Дневник Лемка з Талергофу Теофіля Курилли, котрий першым транспортом – в вересни 1914 рока трафил до Талерфогу і ден по дни писал о тым, што там ся діяло. В Талергофі явне, посеред ріжных наций, одділіня Лемків причынило ся до інтеґрациі і почутя свідомосты лемківской приналежности. В центрі вязненых находит ся Лемковина і думаня про Лемків. – То явний шлід, же в тот спосіб формувала ся достоменніст групы – повідала професор Дуць-Файфер. Вчаснійше, в 1911 році, покликаня часопису Лемко з вказаньом, же маме інчу мову і ся ріжниме, была наступством процесу од половини XIX віка. Теофіль Курилло, коли писал свій дневник мал двадцет два рокы, был студентом выділу юридычного. Потреба писаня была в ным уж в вязници в Ґорлицях. Написал о смерти св. Максима Сандовича, але зо страху вышмарил запискы. Як пише, в тернину, обік обыйстя. По Талергофі был знаным в меджевоєнних роках діячом, котрый барз дуже зробыл для лемківской достоменности.
Коли заламувал ся фронт, спосеред вязнів Лемків рекрутувано вояків авсрийской арміі. Симеон Пыж, родом з Вапенного, вязнений в Талергофі, здезертерувал з італійского фронту, бо не почувал ся до обовязку службы австрийскій владі. Мы были не тоты люде, якых привезли до Талергофу. Талергоф нас сильно змінил. Мы не были такы боячы і потульны перед представительом державних власти, як в тых часах, коли нас арештували. Так писал не боячы ся уж, по пребытю Талергофу і фронту, смерти і знаючы, же державны власти в тамтым часі не престерігают законности. Інтелиґенция, маючы свідоміст медженародового права самостановіня о собі, причынила ся до покликаня в 1918 році Лемківской Народной Рады, котра през двадцет єден місяци функцйонувала на Лемковині.
По єй розвязаню арештувано єй членів, а по закінченым процесі, уневиннены, просто з суду поіхали на плебанію до о. Теофіля Качмарчыка в Більцареві, де до пізных годын нічных дискутувано о будучым Лемковины. О одділіню ся од украіньской аґітациі, о освіті і ситуациі лемківского языка.
– То был час найвыжшого розвитя лемківской, етнічной, народовой думкы на своій земли – выкладала професор Дуць-Файфер. – І пришол рік 1947, котрий фіналізувал лем 30% очыщеной з Лемків землі. Акция Вісла то остатній, по Талергофі, котрий знищыл лемківску інтеліґенцию і часі другой світовой войни – переселіньом на радяньску Украіну, третій етап выселяня Лемковины. Не смотрячы на то, дала она Лемкам силу. Створила опозицию, котра могла ся бороти против заливови культуры домінуючой. Єднак без свойой землі барз тяжко ся оборонити, што потверджают науковы досліджыня. Люде без корени, в одріжніню од маючых свою земю (ґрунт) лекше піддают ся ріжным ідеолоґіям. По сімдесятьох роках видно тото і на лемківскым ґрунті. Попрез літерацку творчіст явили ся міфы і символы, котры помагают претырвати.
Повыселенча творчіст будує світ символічний, котрий поміг претырвати. В ним Лемковина, даюча силу, творит світ сакрум і Чужына, неприхильний світ, де чуєме ся злі – профанум. По правді, по сімдесятьох роках єст уж інакше. Люде на Чужыні споминают, але повідают, же ту єст наша хыжа. Мают уґрунтувану уж свою досотменніст. Подібні, як Лемкы, преселены на Украіну, принимают єй як реальніст, котра не выникла з іх волі. – Язык, котрым ту бесідуєме, ріжнит ся од того, якым бесідувалы нашы предкы пред сімдесятьома роками, але ся стараме, жебы го припоминал – повідала Олена Дуць-Файфер. – Наш язык, подібні як уж XXV Лемківска Творча Осін свідчат о тым, же маме волю тырваня. Будинок Руской Бурсы то тіж місце, де не лем творці мают свідоміст, же отворена в 1908 році бурса для будучой лемківской інтеліґенциі зостала одобарана не лем в часі першой світовой войні. Лемківскє середовиско бороло ся о ню двараз. В роках двадцетых минулого столітя і по выселіню, през девятнадцет років старано ся о його одзысканя, што повело ся аж в XXI віці.
Наступні, двадцетий пятий раз до ґаздыні Лемківской Осени Творчой долучыл співаючо ґазда в особі Петра Мурянкы. Іду до тя, іду заінтонувал, а потім долучыла до него маґійом свойого голосу Сусанна разом з акомпанюючым на фортепяні того дня Павлом Гараньчыком (ден перше, в Креници-Здрою артистку всперал Мірослав Боґонь). Завдякы Іду до Вас, іду до Вас іду зеленым Бескідом до слів і музыкы Мурянкы в выконаню Сусанны мож было ся почуты не лем симболічні на Лемковині.
 
(ciąg dalszy dostępny w wersji drukowanej lub w E-wydaniu Przeglądu Prawosławnego)

Текст і знымкы
Анна Рыдзанич
© Fundacja im. Księcia Konstantego Ostrogskiego