2016 IX 26 «Гілочці» виповнилося 20 років
«Гілочка» з Черемхи уже двадцять років продовжує співочу традицію Підляшшя, зокрема сіл околиць Черемхи. Її початки тісно пов’язані з навчанням української мови.
– У 1995 р. в Початковій школі в Черемсі з’явилася українська мова – згадує Ірина Вишенко, керівник ансамблю та вчителька. – У Більську існував уже ансамбль «Ранок». Так сталося, що ми виїхали разом на концерт до Венгожева. Я взяла своїх дівчат, які вчилися української мови. Це вже фактично був ансамбль, хоча ми ще не мали назви. Коли вернулися, вирішили все оформити та «Гілочка» почала офіційно існувати вже в 1996 р.
«Гілочка» – ансамбль дуже вартісний, коли взяти до уваги автентичність виконуваного репертуару та роль, яку відіграє у міжпоколінному діалозі – молоді співаки з Черемхи від самого початку співпрацюють з фольклорними колективами, в першу чергу з Черемхи-Села. В їхньому репертуарі – багато пісень безпосередньо перейнятих від носіїв підляської традиції та спільні з «бабцями» – як називають свої майстрині – реконструкції підляських обрядів, зокрема випікання короваю. Хоча б цього року обидва черемуські групи відтворювали весільні традиції на сценах Фестивалю багатьох культур і народів «З сільського подвір’я» в Черемсі та на фестивалі «Мельницького короваю» у Мельнику.
Гарним прикладом успадковування місцевої традиції був великий проект «Гілочка – чотири пори року», реалізований 10 років тому молоддю з Черемхи разом з народними колективами з Черемхи-Села, Вільки-Терехівської, Добриводи і Малинник.
Дякуючи цій співпраці вдалося реконструювати чотири обряди: колядування, співання веснянок, випікання короваю та ставлення після завершення жнив перепелиці.
Упродовж 20-ти років крізь ансамбль пройшла вже понад сотня молоді. Частина з них за-кінчила школи, інші продовжують навчання у вищих навчальних закладах, деякі працюють та мають своїх дітей.
– Приходять до нас передусім такі діти, які цікавляться співом – пояснює Ірина Вишенко, – які бачать сенс свого індивідуального розвитку. Заохочує також те, що є виїзди, нові контакти, знайомства. Як кажуть мені батьки – якби не було «Гілочки», то в Черемсі нічого не діялося б. Йдеться про пропозиції розвитку для дітей. Вони бачать, що все є на високому рівні, хоча це фольклорний спів.
Довгими роками «Гілочка» це був майже виключно дівочий колектив. Останнім часом починають у ньому з’являтися також хлопці.
– Співаю третій рік – говорить Гаврило Міцевич. – Я був другий. Хотів співати, побачити, як то буде, переконатися, що з того вийде. З того, що бачу, вийшло навіть добре. Зараз нас четверо хлопців. Ривалізації нема, дівчата починають, ми кінчаємо і так доповнюємося. В тому році мали майстер-класи з Юрою Ковальчуком з Рівного, навчилися нових пісень і співаєм. Їздим на концерти, виступаєм і бачим світ.
Хоча більшість учасників «Гілочки» – це діти, які вчаться української мови в черемуській школі, то Гаврило Міцевич – виняток.
– Української мови не вчився на уроках. Говорив з бабою і батьками, як то кажуть «по-свойому» і так навчився. Саме прийшло.
Увесь час до «Гілочки» приє-днуються нові співки. Праця з ними вимагає більше зусиль і праці.
– Діти приходять більш менш у 2-3-му класі початкової школи, виступають 6-7 років та коли вже стануть добре співати, відходять. – говорить Ірина Вишенко. – Тому весь час треба поповнювати ансамбль, набирати і вчити ме-нших дітей. Ті молодші зразу приєднуються до старих і вчаться від них.
Багато з тих, хто починав спі-вати в «Гілочці», не покинуло своєї пригоди з українською піснею та продовжувало її вико-нувати в різних жанрах у таких ансамблях, як хоча б «Слов’я-ночки» і «Джерело» в Білостоці, «Хвиля» в Люблині, та останнім часом – «Добрина». Можна сказати, що «Добрина» це молодше, білостоцьке дитя «Гілочки».
– Ми багато винесли з «Гі-лочки», навчилися основ співу, того, як співати «білим» голосом. – каже Олександра Іванюк, зараз керівник «Добрини». – Багато їздили, мали цікаві виступи, познайомилися з багатьма людьми, здобували контакти, які нам зараз придаються. «Гілочка» дуже багато нам дала, коли йдеться про зацікавлення співом, бо коли б не було «Гілочки» то, можливо, ми б не співали взагалі.
– Виучила їх, тому є сатисфа-кція, що дякуючи моїм зусиллям ті діти вийшли з ансамблю з певним досвідом – підсумовує Ірина Вишенко. – Уміють співати, а що головне – не полишили народного співу, тільки далі його продовжують.
За 20 років «Гілочка» взяла участь у багатьох ініціативах, які мали на меті збереження фольклорної традиції Підляшшя, виїжджала на престижні фести-валі та конкурси. Також поточний 2016 рік багатий на події – окрім виступів з коровайним обрядом, «Гілочка» брала участь у численних фестивалях і конкурсах, як хоча б «З підляської крини-ці» в Більську-Підляському та «Давні пісні – молоді голоси» у Ванєві над Нарвою, стаючись лауреатом перших місць.
При нагоді ювілею на канікулах група записала разом з фольклорним жіночим колективом з Черемхи-Села диск з підляськими піснями.
Зараз ансамбль «Гілочка» то візитка ґміни Черемха та украї-нського середовища Підляшшя, колектив, що на належному рівні популяризує фольклорну традицію околиць Черемхи. З нагоди ювілею 20-ліття 15 жовтня в рамках Фестивалю украї-нської культури на Підляшші «Підляська осінь» відбудеться врочистий концерт, поєднаний із промоцією платівки ансамблю. На певно не забракне на ньому колишніх пісень у виконанні молодих співаків, які не поли-шають традиції виконування черемуської пісенної старовини.

Людмила Лабович
фото авторкa
Юрій Гаврилюк
© Fundacja im. Księcia Konstantego Ostrogskiego