2020 I 02 Про навчання української мови та культурну спадщину Підляшшя
25 років навчання
– важливі роковини
підляського середовища

Цьогорічна, третя вже, конфе-ренція підляського українського середовища була присвячена темі навчання української мови, оскільки саме цього року виповнюється 25 років, відколи в школах і садках Підляшшя вдалося відродити навчання рідної мови. Першою школою, у якій після багатьох років знову пролунала українська мова, була Початкова школа № 4 у Більську, у якій в 1994 році рідної мови почало вчитися біля 90 дітей. Згодом заняття удалося зорганізувати в інших навчальних установах Більська, утім у Садочку № 9 «Лісова поляна», та в Черемсі. Уже в 2000-х роках пункти навчання української мови почали виникати в Білостоці. Зараз у Підляському воєводстві рідної підляшанам мови вчиться 415 дітей і молоді. Важливо, що число учнів з кожним роком поступово збільшується.

Відкриття конференції відбуло-ся символічно в Початковій школі № 4 у Більську, де учасники могли також взяти участь у відкритому уроці української мови. Більська школа це не лише місце, де навчання рідної мови проходить найдовше. Це також єдина школа у Підляському воєводстві, в якій існують окремі українські класи. Зараз української мови вчиться в ній 156 дітей, що складає аж 36 відсотків усіх учнів, які вивчають як рідну українську мову у воєводстві.
Візиткою школи та й українсь-кого середовища Підляшшя назовні, є Український ансамбль пісні і танцю «Ранок», діяльність якого нерозлучно пов’язана з навчанням української мови. Його вокальна група виступила як під час врочистого відкриття конференції, так і на завершення.

Про навчання української мови до 1994 року
Конференційні засідання проходили в Публічній бібліотеці в Більську, де упродовж двох днів можна було вислухати аж 46 доповідей і комюніке. Ведучою темою було, звичайно, навчання української мови на Підляшші, у тому числі історія українського шкільництва.
Як вказує заголовок конферен-ції, уроки української мови в регіоні почалися не в 1994 році, але велися вже раніше. Це, поки що, маловідома та недостатньо ще вивчена істориками сторінка підляського минулого, яка вимагає дослідження і поширення.
Варто знати, що вже в 1917 році на Підляшші існували українські школи. Найбільше відомо про українську школу в містечку Милейчиці, в якій вчило двох учителів, у тому числі уродженець поблизьких Рогачів. Українські школи діяли також у Мельнику і Дорогичині. Тогочасна преса писала й про «кілька українських шкіл у Більському повіті».
У міжвоєнному періоді на Підляшші українські навчальні установи організували колишні солдати Української Народної Республіки, які поселилися, між іншими в Гайнівці, Білостоці чи Біловежі. Відомо, що в 1933 році в Гайнівці діяв український садочок. Після Другої світової війни навчання української мови велося лише з 1966 року в Кліщелях, де активно діяв гурток Українського суспільно-культурного товариства. Були також спроби ор-ганізувати заняття в інших під-ляських місцевостях.
Загалом під час конференції відбулося п’ять сесій, з чого три були присвячені питанню навчання української мови. У сесії, що відкривала конференцію, можна було почути про історію навчання української мови на Північному Підляшші, а також на споріднених із ним територіях – Південному Підляшші, Холмщині і Поліссі. Головною темою четвертої сесії було навчання української мови у регіоні упродовж останніх 25 років. Остання, теоретична сесія стосувалася питанню навчання рідної мови в культурному, юридичному і громадському контекстах. У цій сесії можна було почути, між іншими, про ситуацію навчання української мови в інших регіонах у Польщі, мовну політику Канади у сфері освіти, а також про навчання литовської мови як рідної в Польщі.

(ciąg dalszy dostępny w wersji drukowanej lub w E-wydaniu Przeglądu Prawosławnego)

Людмила Лабович
фото авторки статті
© Fundacja im. Księcia Konstantego Ostrogskiego